Публікації

РОЗВИТОК ІННОВАЦІЙНОЇ ОСВІТНЬОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ:

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ТЕРИТОРІЙ

Горбовий А.Ю.,

Президент Асоціації Університетів

третього віку «КЛЕПСИДРА»,

д.т.н., професор,

м. Київ

          Сучасне українське суспільство потребує модернізації всіх складових своєї життєдіяльності, але фундаментальним є завдання істотного й якісного підвищення ефективності національної та регіональної економіки, її конкурентоспроможності для успішної інтеграції у світовий економічний простір. В нашій країні існує розбалансованість у використанні ресурсів та їх відтворенні в масштабах, що викликають деструктивні процеси, становлять реальну загрозу для існування нації. Аналіз свідчить, що Україна нині перебуває в гірших умовах, ніж її сусіди, бо нераціонально розпоряджається значними ресурсами, якими наділила нас природа. Зазначимо, що якість життя в Україні також одна з найгірших серед європейських країн. Україна посідає 78 місце зі 177 за Індексом людського розвитку ООН, 98 зі 111 за Індексом якості життя журналу «The Economist» і 174 із 178 за Індексом щастя Фонду нової економіки. Як наслідок, поширюється бідність, посилюється матеріальна та соціальна диференціація та психологічна дезадаптація населення. Це стає причиною соціальної напруженості та нестабільності в суспільстві.

Зміцнення та утримання конкурентних позицій країни у світі залежить від таких параметрів якості життя як рівень охорони здоров’я та початкової освіти, якості послуг вищої освіти та професійного вдосконалення, рівню розвитку соціальної інфраструктури, інноваційної активності тощо. Повертаючись до якості життя як основи для розвитку людського капіталу, стверджуємо, що розвиток інноваційної освітньої інфраструктури здатен стимулювати, а, в перспективі, підвищити конкурентоздатність країни. Організаційними формами інноваційної освітньої інфраструктури є наукові парки, які на засадах сучасних інформаційних технологій здатні стати «точками зростання» національної та регіональної економіки.

На думку автора, перспективи сталого розвитку України в значній мірі залежать від передових досягнень науково-технічного прогресу, активізації інвестиційної діяльності в співробітництві з країнами-партнерами, які мають спільні інтереси у впровадженні, виробництві, реалізації та технічному обслуговуванні продукції  інноваційного виробництва (в тому числі, інтелектуальної).

Наукові парки створюється та діють відповідно до Господарського та Цивільного кодексів України, законів України  “Про наукові парки”, “Про вищу освіту”, “Про інвестиційну діяльність”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Про інноваційну діяльність”, “Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій”, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в науково-технічній та інноваційній сферах, з урахуванням особливостей, передбачених Статутами ВНЗ, та засновників, Засновницьким договором. Формування та забезпечення об’єктивних передумов сталого розвитку економічної платформи надає можливість розвитку інноваційної освітньої інфраструктури України, комунікаційної інфраструктури та забезпечує можливість стабільного зростання економіки країни з допомогою інноваційних технологій, інвестицій залучених від країн партнерів з метою розробки та впровадження ефективних стратегій комунікацій, дієвих форм економічного розвитку та сучасних технологій, інноваційного підходу до розвитку найперспективніших галузей інформаційної економіки.

Сьогодні держава більше встановлює вимоги, але не створює достатньо потужних можливостей щодо вирішення соціальних та економічних проблем, що пов’язані з прогресуючим старінням населення і, як наслідок, посиленням диспропорцій в секторах економіки (вікова структура формувалася за умов більш  “молодого” населення, а наразі стала більш “старіючою”). У зв’язку з цим поглиблюється розбалансування в напрямі скорочення обсягів робочої сили, уповільнення економічного зростання, збільшення соціальних видатків для осіб літнього віку за рахунок інших вікових груп, зростання фіскального навантаження, скорочення заощаджень тощо.

Розвиток інноваційної освітньої інфраструктури України сприятиме:

соціальному, психологічному, економічному та політичному залученню населення в сфері удосконалення і розвитку місцевої нормативної бази, що формує  умови для накопичення та управління людським капіталом; забезпеченню рівного доступу до освіти та сприяння обміну досвідом та знаннями між поколіннями; саморозвитку громадянського суспільства і зростання громадянських ініціатив.

Пропонується розробити комплексну Програму розвитку інноваційної освітньої інфраструктури, яка б враховувала умови демографічного старіння. На думку автора, зазначена Програма здатна поєднати зміст наукового парку та існуючої системи університетів «третього віку» з метою ефективного використання людського капіталу (кваліфікованої робочої сили з життєвим та професійним досвідом) та підвищення конкурентоздатності економіки і вирівнювання регіональних диспропорцій в Україні.

Пріоритетними напрямами реалізації Програми визначено:

  1. Науково-практичне забезпечення розвитку інноваційної освітньої інфраструктури щодо залучення інвестицій у сектори економіки, стимулювання яких може відбуватися з залученням спеціалістів «третього віку»  в розвитку виробництва, впровадження сучасних технологій та налагодження екологічно чистого виробництва харчових продуктів через:

1.1.Визначення перспективних інвестиційних проектів та механізмів їх реалізації.

1.2. В перспективі науково-практичний супровід створенню нових та збереженню існуючих робочих місць.

1.3.Обґрунтування напрямів підвищення інноваційної спрямованості людського капіталу.

1.4. Сприяння покращенню інноваційного іміджу України та її регіонів в країнах-партнерах.

1.5.Забезпечення та проведення міжнародних форумів, семінарів, конференцій, виставок та ярмарок з питань інвестиційної діяльності.

1.6. Проведення моніторингу інвестиційної діяльності та стану роботи із зверненнями інвесторів, забезпечення зворотного зв’язку.

1.7. Впровадження кількісних та якісних критеріїв стабільного зростання економіки країни за допомогою інноваційних технологій, інвестицій залучених від країн партнерів.

1.8.Удосконалення ресурсного забезпечення реалізації Програми розвитку інноваційної освітньої інфраструктури.

  1. Розвиток інформаційних технологій в інноваційній освітній інфраструктурі:

2.1.Методологічне та практичне забезпечення розвитку інформаційних технологій.

2.2.Розробка ефективного механізму взаємодії в системі «наука – техніка – виробництво» через налагодження комунікаційної інфраструктури у співробітництві організацій, що розробляють інноваційні технології.

2.3. Уточнення середньострокових напрямів розвитку інноваційного потенціалу розвитку інформаційних технологій та розробка планів реалізації.

2.4.Підготовка пропозицій щодо впровадження розвитку інформаційних технологій в визначених галузях; пропозицій до проектів нормативно-правових документів, що сприяють інноваційному розвитку та партнерству з країнами-партнерами; пропозицій щодо стимулювання інноваційного розвитку бізнесу.

2.5.Установлення співпраці та тісної взаємодії з науковими організаціями та установами країн-партнерів та інших країн з метою участі наукових установ і бізнесу в міжнародних науково-технічних проектах і програмах.

2.6. Науково-практичний супровід та впровадження інноваційних проектів на підприємствах і організаціях на засадах розвитку інформаційних технологій.

Шляхами залучення коштів в реалізації Програми розвитку інноваційної освітньої інфраструктури в умовах демографічного старіння вважаються інвестиційні проекти, проектне, ґрантове фінансування, можливе (по отриманню позитивних результатів) залучення бюджетних коштів, коштів зацікавлених підприємств, фірм, осіб, вкладання власних зароблених від інноваційної, наукової та дослідницької роботи коштів.

Критеріями досягнення ефективності Програми розвитку інноваційної освітньої інфраструктури визначено: уніфікація зусиль наукового парку, створених  інститутів щодо запровадження інновацій, а також на відповідному етапі підтримки локальних ініціатив; забезпечення вирішення важливих і перспективних питань економічного розвитку в сфері сталого зростання економіки, створення свого  експертного середовища з представників провідних вищих навчальних закладів, спеціалістів «третього віку» через системну роботу з національними та міжнародними донорами; удосконалення і розвиток нормативно-правової бази, що формує умови для розвитку, накопичення та управління кваліфікованим людським капіталом, розвитку іміджу України.

В своїх розробках Програми автор спирається на міжнародний досвід підтримки людей старшого віку в контексті активного довголіття. Концепція активного довголіття – це процес оптимізації можливостей для підтримки здоров’я, участі в суспільному житті та забезпечення безпеки з метою підвищення якості життя людей в літньому віці.

Кількість людей на планеті продовжує збільшуватися і в 2012 році досягла 7 мільярдів. Частка людей у віці 60 років і більше зростає швидше, ніж в будь-який інший віковій групі. У період з 1970 по 2025 рік зростання становитиме 694 мільйонів. В 2025 році буде в цілому близько 1,2 мільярда чоловік у віці старше 60. До 2050 року кількість людей цієї вікової категорії складатиме 2 млрд., зокрема 80 відсотків з них живуть в країнах, що розвиваються. Фонд Організації Об’єднаних Націй в області народонаселення розробив масштабну кампанію «Сім мільярдів дій», з тим, щоб запобігти негативним наслідкам цих процесів, а реалізувати певні дії, щоб ця частка населення мала можливість робити свій внесок у сталий розвиток суспільства.

ФОРМУВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ ДЛЯ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ В УКРАЇНІ:

ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Халецька А.А.
Віце-президент
Асоціації Університетів
третього віку «КЛЕПСИДРА»,
д.держ.упр., професор,
м. Київ

          Сформований поколіннями соціально-демографічний потенціал є базовим елементом національного багатства. Внаслідок істотного постаріння населення в нашій країні депопуляція населення відбувається надзвичайно високими темпами і негативно впливає на багато процесів, зокрема на пенсійну систему, ринки праці, стан здоров’я. В Європі зростання тривалості життя разом з низькою і зменшуваною народжуваністю є типовою тенденцією останніх років. Все це призводить до таких негативних наслідків як порушення фінансової стійкості пенсійних систем. З іншого боку, розвиваються срібний менеджмент і маркетинг та срібна економіка, які на сьогоднішній день вже є «точками зростання» стимулювання економічного розвитку в розвинених країнах. В Україні «срібний» сектор економіки не тільки формується, а й розвивається в спільних із загальноєвропейськими напрямах, але має певні особливості як на національному, так і на регіональному рівні.
Проблема залучення людей похилого віку до раціональної зайнятості в умовах сучасних тенденцій старіння економіки та необхідності формування ринку праці для літніх людей в Україні є актуальною. Як виклик для демографічної політики зростає необхідність формування ринку праці для людей похилого віку з метою забезпечення їх правової та економічної підтримки, забезпечення реалізації їх конституційних прав, а також їх мотивації до праці та залучення до активного економічного життя.
Розглянемо основні тенденції щодо формування ринку праці для людей похилого віку в Україні. Практичні дослідження свідчать, що сучасне українське суспільство потребує модернізації соціально-економічної сфери. За даними Світового банку, Україна має один із найгірших демографічних профілів в Європі. Сьогодні в нашій країні існує чимало перешкод для людей похилого віку брати участь у економічному, соціальному, культурному та політичному житті. Уряд визнав, що впровадження стратегічних соціально-економічних реформ для покращення системи освіти протягом життя є життєве важливим для України. На міжнародному рівні формування та динаміку цих змін можна охарактеризувати синхронізацією з політикою ЄС щодо соціальної інтеграції та активної участі людей похилого віку. На національному рівні це тенденція до підвищення пенсійних витрат (через збільшення пенсійного віку, зменшення традиційних схем розподілу, розрахунку пенсій та інших «непопулярних» реформ у соціальній сфері). Збільшення пенсійного контингенту та зменшення кількості працюючих платників податків негативно впливають на пенсійну систему та якість життя пенсіонерів. Підхід до залучення пенсіонерів до раціональної зайнятості може бути реалізований шляхом розробки та впровадження комплексної системи відновлення трудового потенціалу. Така система є цільовою й дозволяє залучати людей похилого віку на ринки праці та відновлювати їх професійні важливі якості, а також адаптувати матеріальні та нематеріальні зовнішні чинники, що впливають на інтеграцію літніх людей в життя суспільства. На регіональному рівні виклики для формування та розвитку ринку праці для людей похилого віку полягають у відновленні регіональної економіки, розвитку середнього та малого бізнесу з урахуванням регіонального демографічного профілю, міжсекторальному співробітництві для створення регіональної інфраструктури робочих місць.
Ринок праці для людей похилого віку формувався на всіх рівнях в умовах, які характеризуються наступним:
Стереотипами відносно людей похилого віку. Негативні характеристики знижують їх значення в житті суспільства. Концепція «успішного старіння» (низька ймовірність захворювання або інвалідності, висока здатність до навчання та фізичної активності, активна участь у суспільстві) в Україні ще не набула достатнього розвитку та підтримки в суспільстві.
Високим ступенем соціального відчуження людей похилого віку.
Фактичною наявністю вікової дискримінації. У сучасному суспільстві дискримінація за віком на робочому місці набула помітних масштабів, навіть дорівнюється дискримінації за гендерними особливостями. За даними соціологічних досліджень, в Європейському Союзі 58% респондентів вважають, що в їхніх країнах існує дискримінація за віком. В Україні це значення сягає 57%. Проте це стосується окремих сфер професійної діяльності людини, наприклад бізнесу, де навантаження дуже великі, а в таких сферах як охорона здоров’я або соціальна сфера суспільство більше довіряє працівникам з досвідом. Проблема вікової дискримінації дійсно існує і шкодить двом найбільш вразливим категоріям працівників – це молодь (їх, так зване, «перше робоче місце») і групи людей похилого віку. Деякі спеціалісти вважають, що літні працівники «відбирають» роботу у молоді. Дослідження ОЕСD показують, що рівень зайнятості серед людей похилого віку позитивно корелює з рівнем зайнятості молоді, а літні працівники не обмежують можливості працевлаштування для молоді.
Віковою поляризацією ринку праці: співвідношенням між старшими працівниками та формами цінової конкуренції на ринку праці (вийшовши на пенсію і продовжуючи працювати як з додатковим джерелом доходів, старші працівники погоджуються на зниження заробітної плати, фактично знижуючи вартість робочої сили; старші працівники часто менш вимогливі до умов праці тощо). Зайнятість людей похилого віку зосереджена в малопродуктивних секторах з низькою заробітною платою або шкідливими або несприятливими умовами.
Водночас дослідження показують, що люди похилого віку вважають свою роботу більш привабливою, ніж молоді люди. З одного боку, важливість використання потенціалу зайнятості людей похилого віку зростає, особливо через скорочення чисельності населення працездатного віку. З іншого боку, це вимагає додаткового навчання або перепідготовки, що стає економічно невигідним для роботодавців через додаткові витрати на них.
Тенденціями розвитку ринку праці для людей похилого віку стають збалансований розвиток загального підвищення соціальних стандартів, якості життя та бізнес-середовища, створення рівних умов для розвитку людини незалежно від віку. Специфіка соціальної ролі літньої людини в українському суспільстві визначена поширенням і значним впливом «нормативно схвалених» стандартів поведінки людини у пенсійний період життя, низьким рівнем суспільного сприйняття старості як періоду подальшого розвитку людини, збагачення її здібностей, досвіду, вмінь. На думку автора, срібна економіка виступає «руйнівником стереотипів» стосовно літніх людей та їх ролі в економіці.
Відповідно програмним документам Європейської Комісії «Growing the European Silver Economy» (2015 р.), срібна економіка – це економічні можливості, що виникають внаслідок державних та споживчих витрат, пов’язаних зі старінням населення та особливими потребами населення від 50 років і більше; можливості для підвищення конкурентоздатності робочої сили та якості життя, створення нових робочих місць та інноваційного росту. Це середовище, в якому люди від 50 років і більше працюють, задіяні у інноваційних підприємствах, розвивають ринки як споживачі, ведуть здорове та продуктивне життя. Новими секторами срібної економіки стають ринки реконструкції будівельного фонду для самостійного проживання, соціальний туризм, створення стійких систем довгострокового догляду, підтримка працездатності, залучення соціальних інвестицій для розвитку систем та послуг соціального захисту людей літнього віку.
Вважаємо, що в процесі реалізації державної регіональної політики необхідно враховувати тенденції розвитку срібної економіки, зокрема щодо формування та розвитку ринку праці для людей похилого віку.
Люди похилого віку живуть у різноманітному культурному та соціальному середовищі. Вплив міжнародних та міжнаціональних інститутів на їх життя людей у світі зростає. Суспільство «ризиків» в Україні створює нові виклики для людей передпенсійного та пенсійного віку: пенсійна реформа, реформа охорони здоров’я, автоматизація, швидкі зміни на ринках праці. Разом з тим, так звана «срібна економіка» розвиває суспільство «можливостей», створює нові інститути для самореалізації людей похилого віку.